«文子» Цзянь Сіна — філософський текст, написаний у давнину, ймовірно в період класичної китайської думки. Твір досліджує поняття Дао (Шлях) і Де (чеснота), представляючи діалог, який здебільшого приписують Лао-цзи, і торкаючись тем природності, врядування та рівноваги між інь і ян. Текст слугує основоположним твором для розуміння даоської філософії та її значення для особистої поведінки й мистецтва державного управління. Початок цієї праці вводить уявлення про те, що все суще взаємопов'язане через Дао, яке характеризують як безформне і водночас як джерело всього творіння. Лао-цзи наголошує на важливості дотримання природних законів і стверджує, що справжня мудрість полягає в розумінні цього основоположного принципу та в узгодженні з ним. Текст розглядає чесноти простоти, смирення та ідею «у-вей» (недіяння, або дія без зусилля), стверджуючи, що ті, хто слідує Дао, досягають гармонії як в особистому житті, так і у врядуванні. Він задає споглядальний тон, запрошуючи читачів поміркувати над значенням цих учень у їхньому власному житті.