„Татуювання“ Дзюн’ічіро Танідзакі – це роман, написаний на початку XX століття. Сюжет, ймовірно, обертається навколо героя на ім’я Сейкічі – молодого тату-майстра, чия професія демонструє перетин категорій краси, болю та бажання в суспільстві, яке цінує зовнішність та мистецтво. Роман детально розкриває людські емоції та стосунки. На початку „Татуювання“ представляється світ, у якому татуювання є водночас формою мистецтва та засобом самовираження, наділеного культурним значенням. Майстерність Сейкічі як тату-майстра підкреслюється; він зображується як людина, глибоко пристрасна до своєї справи та отримуюча дивне задоволення від болю, який спричиняє під час процедури татуювання. Цей складний зв’язок між болем та красою створює основу для подальших подій роману, зокрема для зустрічі Сейкічі з таємничою дівчиною, чия зовнішність викликає у нього глибоке бажання спілкуватися та отримувати натхнення. У міру розвитку сюжету художні амбіції Сейкічі та його складний емоційний світ підкреслюють теми бажання, ідентичності та трансформаційної сили мистецтва, що створює міцну основу для подальшого розвитку історії.