„Пробудження душі“ Мухаммада ібн Абд аль-Маліка ібн Туфайля – це філософський роман, написаний у XII столітті. У цьому творі розповідається про життя Хая ібн Йокдхана, хлопчика, якого таємничим чином викинуло на безлюдне острово. Там він росте та виживає наодинці, прагнучи знань та розуміння світу. У процесі свого розвитку Хай стикається з екзистенційними питаннями щодо природи, божественності та сутності душі, роблячи глибокі філософські висновки. На початку історії ми знайомимося з Хаем ібн Йокдханом – сином принцеси, якого покинули при народженні. Він знаходить порятунок на безлюдному острові, де любляча жінка допомагає йому виживати. З ростом він починає усвідомлювати своє оточення, виготовляє знаряддя для виживання та займається саморефлексією. Мотив самотності спонукає його роздумувати над глибокими філософськими концепціями – створенням світу, існуванням та природою божественності – через спостереження та самоаналіз. Його шлях досліджує як фізичні реалії життя, так і метафізичні аспекти душі, закладаючи основи для філософських роздумів. Пізніше, під час зустрічі з Асалом, його власні ідеї поєднуються з релігійними вченнями, які представляє Асал.