Роман Жозефа Бедьє „Трістан і Ізольда“ був написаний наприкінці XIX століття. Цей твір розповідає безвічну історію трагічної любові між героями Трістаном та Ізольдою, досліджуючи теми пристрасті, вірності та неминучих сил долі, які призводять їх до сумного кінця. Сюжет ґрунтується на давній легенді, яка протягом століть захоплювала читачів, поєднуючи романтику та трагедію. Вступ до роману знайомить читачів із трагічними обставинами життя Трістана: все починається з драматичних подій, пов’язаних із королем Марком Корнуольським та зрадою герцога Моргана, що призводить до народження Трістана – його ім’я вже натякає на його фатальну долю. Виростаючи під опікою вірного Рохо, Трістан переживає багато втрат та постійно прагне до своїх коренів. З роками він демонструє виняткові здібності у мисливстві та мистецтвах, що невимушено приводить його до більш глибоких стосунків із королем Марком, який не знає про їхні родинні зв’язки. Цей пролог закладає емоційну основу для подальшого розвитку сюжету, поєднуючи любов та долю на тлі середньовічних соціальних устроїв та героїчних ідеалів.