„Наполеон: новела“ Карла Штернгайма – це твір, написаний на початку XX століття. У ньому розповідається про життя та амбіції героя на ім’я Наполеон, який не є знаменитим французьким генералом, а кухарем та власником ресторану в Парижі. Новела досліджує теми ідентичності, амбіцій та гастрономічної культури того часу, показуючи шлях героя крізь кулінарний та соціальний світ суспільства. Історія розпочинається з дитинства Наполеона в Ватерлоо та продовжується його підйомом до статусу відомого власника ресторану „Chapon fin“ в Парижі. Пройшовши через різноманітні стосунки, зокрема роман із танцівницею Валентиною, він поступово розчаровується у поверхневості багатства та соціального статусу. Зрештою, після досягнення слави та успіху в конкурентному світі ресторанів він зазнає жахливої втрати – Валентина гине під час насильства Паризької комуни. Ця трагедія спонукає його до глибоких роздумів про життя, смерть та людську природу, змушуючи його переживати скорботу та замислюватися над своїм минулим. У кінцевому підсумку він знаходить спокій у природі та простоті життя, що свідчить про глибокі зміни, які відбулися в ньому після пережитих страждань та згодом часу.