„Ювенілія; Легка проза“ Мігеля Кане – це збірка автобіографічних роздумів та есе, написаних наприкінці XIX століття. У цій праці автор відображає свої дитячі спогади та переживання студента-інтерна, розмірковуючи про радощі та труднощі юності. Кане, видатна постать аргентинської літератури та політики, використовує власні спогади для дослідження більш широких тем – освіти, товариства та ностальгії. На початку „Ювенілії“ Кане розповідає про свої перші дні в Коледжі національному, установі, яка нещодавно була збудована на місці колишнього монастиря. Він живописно описує свої почуття смутку та самотності, посилені втратою батька, а також переживання під час адаптації до суворих умов навчального закладу – холоду монастирських коридорів та жорсткого шкільного режиму. У цей період саме література стала для нього джерелом підтримки; читання романів пробудило в ньому пристрасть до пригод та захоплюючих історій, що різко контрастувало з одноманітністю шкільного життя.