«Ультиматум» Алвару де Кампуша — це провокативний текст, подібний до маніфесту, написаний на початку XX століття, а саме 1917 року. Книга є критичним і сатиричним твором, що виражає зневагу до сучасного європейського суспільства, його політиків і культурних діячів. У ній розглядаються теми розчарування, застою творчості та прагнення до нового, інноваційного світового порядку. В «Ультиматумі» Алвару де Кампуш, гетеронім португальського поета Фернанду Пессоа, виголошує гнівну тираду проти цілої низки видатних постатей, звинувачуючи їх у сприянні моральному та інтелектуальному занепаду Європи. Текст вирізняється пристрасним та енергійним тоном, проголошуючи «fallência geral», або загальний крах цивілізації, і припускаючи, що суспільні біди випливають із глибокого розриву між людською чутливістю та стимулами сучасного життя. Кампуш закликає до «штучної адаптації», щоб відродити творчість, пропонуючи радикальні зміни політичних, мистецьких і філософських парадигм. Зрештою, він уявляє майбутнє, очолюване «Надлюдьми», які втілюють повноту, складність і гармонію, закликаючи до переосмислення суспільних цінностей і структур посеред хаосу Першої світової війни.