Книга Дж. Бернарда Вокера „Непотоплюваний Титанік: кожен корабель – це свій власний рятувальний човен“ є глибоким аналізом проблем морської безпеки, зокрема конструктивних недоліків, які призвели до катастрофи Титаніка; вона була написана на початку XX століття. Автор стверджує, що акцент на швидкості та розкоші у сучасному кораблебудуванні підриває принципи безпеки, і пропонує систематично повернутися до основних норм безпеки, характерних для більш старих кораблів, таких як „Грейт Істерн“. Метою автора є підкреслення необхідності вдосконалення конструкції океанських лайнерів з метою запобігання подібним трагедіям. У вступі книги розглядаються фактори, які сприяли швидкому затопленню Титаніка після зіткнення з айсбергом. Вокер аналізує хибне відчуття безпеки, що виникло через великі розміри корабля та його нібито сучасні системи безпеки, які не змогли запобігти катастрофі. Він також вказує на серйозні недоліки конструкції Титаніка – недостатню водонепроникність отворів та неефективні правила, що регулювали безпеку плавських суден. Автор підкреслює важливість повторного застосування ефективних заходів безпеки, зокрема необхідність будівництва кораблів таким чином, щоб вони самі по собі були рятувальними човнами, що допоможе зменшити залежність від рятувальних засобів та покращити загальну морську безпеку.