„Історія мусульман Сицилії, том II“ Мікеле Амарі – це історичний твір, написаний у середині XIX століття. Книга досліджує політичні та правові структури мусульманської спільноти на Сицилії період їхнього панування після занепаду впливу Візантії. У ній ретельно аналізуються механізми управління, права власності та соціальні процеси серед різних груп населення Сицилії за часів мусульманського панування. У вступі книги підкреслюється контраст між ранньовізантійським суспільством та більш жвавою та активною мусульманською спільнотою, яка з’явилась після нього. Текст починається детальним аналізом політичного устрою за різних династій, зокрема ролі еміра та складностей місцевого самоврядування. Амарі описує, як еміри виконували значну владу, часто незалежно від каліфату, що сприяло виникненню подальших проблем у місцевому управлінні. Також у тексті розглядається поява соціальних напружень між різними етнічними та племінними групами – арабами, берберами, а також між місцевим населенням та їхніми правителями, що відображає складну картину взаємодій того історичного періоду.