Книга С. Худи Бухша „Іслам Мухаммеда“ є науковим дослідженням основ ісламу та вчень Пророка Мухаммеда, написаною на початку XX століття. Метою цього твору є розкриття сутності ісламу такою, якою вона була спочатку проповідана, без пізніших теологічних суперечок та культурних домішок. Автор зосереджується на соціально-релігійному контексті передісламської Аравії та інноваційних вченнях Мухаммеда, які змінили життя арабського народу. У своєму тексті Бухш детально описує умови Аравії до появи ісламу, підкреслюючи племінний устрій, язичницькі вірування та моральну порожнечу, що характеризували тодішнє суспільство. Він аналізує вплив юдаїзму та християнства на арабську думку, а також згадує про залишки передісламських практик, які були інтегровані в ісламські ритуали. Центральними принципами ісламу, на думку Бухша, є концепція абсолютної єдності Аллаха (монотеїзм), встановлення етичних обов’язків перед іншими та необхідність спільної солідарності, що виходить за межі племінних зв’язків. Автор пояснює, як іслам завдяки своїм основним принципам – молитві, жертвоприношенням, посту та паломництву – сприяв формуванню почуття братерства та моральної дисципліни, що змінило арабське суспільство та стало основою для його вражаючого розширення.