«Стара Калабрія» Нормана Дугласа — подорожні нотатки, написані на початку XX століття, що досліджують культурні та історичні ландшафти регіону Калабрія на півдні Італії. Оповідь являє собою багатий гобелен спостережень, поєднуючи особисті роздуми з історичними анекдотами, поки автор неквапливо блукає містечками, просякнутими давніми руїнами, фольклором і залишками минулих цивілізацій. Книга розкриває прихильність Дугласа до цієї місцини та її неповторного характеру, ілюструючи складний гобелен впливів різних культур, як-от сарацинів і норманів. На початку «Старої Калабрії» Дуглас описує місто Лучеру, відзначаючи суміш чару й занедбаності. Він передає відчуття неповторного характеру міста, докладно описуючи його архітектуру, громадські простори та манери місцевого населення. У ході свого дослідження він представляє доглядача замку, який ділиться барвистими, проте сумнівними історичними оповідями, віддзеркалюючи типове для цього краю змішання легенди й факту. Спостерігаючи краєвиди й розмірковуючи про історичне значення постатей на кшталт Фрідріха II, Дуглас малює вигадливий портрет землі, багатої і на красу, і на тривожне минуле, готуючи ґрунт для глибшого осягнення принади Калабрії в міру розгортання оповіді.