„Привид Шарлотти Крей та інші оповідання“ Флоренс Мерріат – це збірка коротких оповідань, написаних наприкінці XIX століття. Ці твори налаштовані на надприродне та домашнє мелодраматичне зміст; вони розглядають такі теми, як ревнощі, провина та те, як почуття, що зазнали образи, можуть існувати й після смерті. Серед перших видатних оповідань – історія про самозадоволеного видавця, якого переслідує привид колишньої коханки, яку він знущався над нею, а також лондонського лікаря, чия сільська резиденція перетворюється на місце жахливих повторень та сімейної трагедії. Початок збірки присвятований молодому одруженому видавцю на ім’я Сігізмунд Брегетт, який колись підтримував амбіції нетерплячої „письменниці“ – Шарлотти Крей. Після її смерті привид Шарлотти починає з’являтися перед Брегеттом у його кабінеті; це змушує його залишити свою діяльність, адже він розуміє, що Шарлотта дотрималась своєї обіцянки „бачити“ його дружину. Наступне оповідання розпочинається з історії лікаря, який шукає спокою в усамітненому місці на Рашмері; разом із дружиною Джейн та слугами вони чують шепіт кроків, сльози та звуки пострілів; жах змушує їх шукати притулку в корчмі. Там дружина власника корчми розповідає про минуле цього будинку: астматичний господар на ім’я Грінслейд застрелив свою дочку Емілі на сходах та покінчив з собою; нічні звуки – це повторення того фатального інциденту.