«A preface to morals» авторства Walter Lippmann — це праця з соціальної та моральної філософії, написана на початку XX століття. У ній розглядається сучасна втрата релігійної певності й авторитету, порожнеча, що може настати після емансипації від ортодоксії, і потреба знайти гідний довіри, дисциплінований гуманізм, який скеровував би поведінку в секулярному світі. Lippmann досліджує, чому і тріумфальна невіра, і ностальгійне повернення не задовольняють, і чому моральне життя потребує більшого, ніж смак, настрій чи мода. На початку книги простежується «проблема невіри»: ті, кого більше не тримає на якорі віра предків, почуваються безцільними попри новонабуті свободи, а ліберальне пророцтво визволення розчарувало, лишивши людей тривожно легковірними і спокушуваними новими культами. Lippmann протиставляє модерністські перевизначення Бога (абстрактні, символічні чи метафізичні), позбавлені переконливого авторитету, фундаменталістським вимогам буквальних історичних фактів; він показує, що перші не можуть підтримувати народну побожність, тоді як другі, не маючи певного арбітра, розпадаються на розкол — включно з католицькою критикою. Він стверджує, що вища критика та «декодування» Писання (напр., перетворення безсмертя на платонічний ідеал) позбавляють релігію певності та зовнішньої санкції, що колись утішала, повелівала й єднала звичайних вірян. Нарешті він окреслює «кислоти модерності»: мінливі політичні аналогії для Бога, урбанізація, мобільність, новизна, що її жене медіа, і втрата знайомих орієнтирів — усе це роз’їдає побожність; фундаменталістська агітація постає як тривожна компенсація за впевненість, що вже відпливла.