„Коли завіса опустилась“ П’єра Міля – це збірка оповідань, написаних на початку XX століття. У них історія, епічні легенди та класичні міфи переосмислюються з використанням гострої іронії; відомі історичні постаті використовуються для розкриття егоїзму, влади, віри та випадковостей, що лежать в основі „великих“ подій. У цих оповіданнях з’являються Ель Сід, Колумб, маги, Пігмаліон та Геркулес у дотепних, анахронічних сценах, які ставлять під сумнів офіційні версії подій та героїчну риторику. Вступ до збірки складається з кількох сатиричних оповідань. По-перше, це комічна інтерпретація подій з життя Ель Сіда: мати Шимени прибуває до Бівара, принизює Родріге та закохується у полоненого мавра Альмансора; після загибелі її синів викрадення не вдається, але священик допомагає йому одружитися з закоханою графинею, яка із радістю вирушає до Африки. Далі йде „науково-популярна“ версія історії Колумба, в якій відкриття нових земель пояснюється мовними непорозуміннями та кризою сумнівів. Нарешті, у одній з оповідань маг повертається з Віфлеєма та сумує про життя короля під постійною загрозою; він рятує вбивцю, але проклинає його на такий самий жах, поки той не благає про смерть. Інші оповідання переосмислюють історії Пігмаліона та Геркулеса: у одній з них жива Галатея руйнує твір скульптора, а в іншій Геркулес, перетворений на слугу Омфали, розповідає Дедалаху про те, як його знамениті подвиги призвели до ще гірших наслідків. Усі ці оповідання створюють атмосферу хитрого переосмислення історичних фактів та морального аналізу.