„Веданта-сутри з коментарями Шанкарачар’ї“, перекладені Джорджем Тібо, є філософським твором, написаним наприкінці XIX століття. Цей текст є основоположним зібранням вчень Веданти, супроводжуваним авторитетним коментарем Шанкарачар’ї – ключової постаті індійської філософії. У ньому розглядаються фундаментальні поняття щодо природи реальності, Брахмана та „Я“, а також детально аналізується взаємозв’язок між окремими душами та абсолютом. У вступі підкреслюється значення різних брахманістських творів для розуміння Вед, зокрема систем Мімамси – а саме Пурва-Мімамси та Уттара-Мімамси – які систематизують ведичні знання. Цей текст також висвітлює, як Веданта-сутри надають послідовне тлумачення Упанішад, що містять глибокі філософські ідеї про Брахмана. У вступі також підкреслюється необхідність коментарів для розуміння цих текстів, а також зазначається глибина та складність філософських думок Шанкарачар’ї, які будуть розглянуті у наступних розділах.