«The Great Stone Face, and Other Tales of the White Mountains» Натаніеля Готорна — це збірка художніх оповідань, імовірно написаних наприкінці XIX століття. Твір зосереджується на темах величі природи й людських прагнень, приділяючи особливу увагу знаковому Великому Кам’яному Обличчю в Нью-Гемпширі, яке слугує символом шляхетності та чесноти. У збірці змальовано різних персонажів, сформованих їхнім оточенням і прагненням до величі; головний герой Ернест уособлює надію та тугу за моральним ідеалом, пов’язаним із Великим Кам’яним Обличчям. На початку книги перше оповідання знайомить читачів із матір’ю та її маленьким сином Ернестом, яких зачаровує Велике Кам’яне Обличчя — скельне утворення, що нагадує людське обличчя. Під час розмови про давнє пророцтво, яке провіщає появу шляхетного чоловіка, схожого на Велике Кам’яне Обличчя, захоплення Ернеста зростає. Далі оповідь стежить за дорослішанням Ернеста, для якого це обличчя стає дороговказом, наповнюючи його життя шляхетними ідеалами. Коли долиною ширяться чутки про повернення різних багатих або впливових людей, кожен із яких заявляє про свій зв’язок із пророцтвом, Ернест непохитно сподівається, що з’явиться справді великий чоловік. Однак, спостерігаючи за персонажами, які прагнуть здійснити це пророцтво, зокрема за жадібним купцем Гатергольдом, він поступово усвідомлює, що справжня велич може набувати форм, яких інші не помічають, кидаючи виклик очікуванням і переконанням людей навколо нього.