„Джоконда“ Габріеле Д’Аннунціо – це трагедія, написана на початку XX століття. Дія п’єси розгортається у Флоренції; серед персонажів – Лучіо Сеттала, Сільвія Сеттала та Лоренцо Гадді. П’єса розглядає теми кохання, мистецтва та неспокійного минулого. Сюжет обертається навколо Лучіо – художника, який одужує після життєво небезпечної події, та його стосунків із минулим та сьогоденням, зокрема з особою на ім’я Джоконда. На початку трагедії детально описується сцена, що створює атмосферу гармонії та глибоких емоційних конфліктів. У вступній сцені з’являються Сільвія Сеттала та Лоренцо Гадді; вони обговорюють процес одужання Лучіо та сподіваються, що він знову зможе творити мистецтво, але при цьому замислюються над впливом його травматичного досвіду. Сільвія бореться зі своїми емоціями, коли Лучіо починає повертатися до життя та мистецтва; це натякає на невирішені конфлікти з Джокондою – колишньою коханкою, яка продовжує впливати на його життя. Пролог п’єси задає тон драматичним конфліктам та емоційним боротьбам, які розгорнуться далі, показуючи неминучий зіткнення кохання, спогадів та мистецьких амбіцій.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/La_Gioconda_(play))