„Троянди та яблука, Том I“ Іоанніса Психаріса – це збірка есе, написана, ймовірно, на початку XX століття. Книга присвятована еволюції грецької мови; у ній розглядаються контрасти між різними лінгвістичними стилями та наслідки їх використання для формування культурної ідентичності. Крім того, у текстах розглядаються ширші теми мистецтва, краси та особистого самовираження. На початку збірки автор порівнює троянди та яблука як символи уяви та наукового мислення відповідно; це послужує вступом до обговорень лінгвістичного ландшафту Греції. Психаріс критикує так звану „неповну мову“ та її наслідки, сумуючи через відсутність справжнього відображення грецької ідентичності у мові. Він підкреслює необхідність існування живої, спільно з народом розвиваючоїся мови, на відміну від штучних конструкцій, що не відповідають повсякденному досвіду людей.