„Кант і Гете“ Георга Зіммеля – це філософський трактат, написаний на початку XX століття. У цій праці досліджуються суперечливі світогляди та філософські підходи Іммануїла Канта та Йоганна Вольфганга фон Гете, а також їхній внесок у західну думку та культурну ідентичність. Текст розглядає такі теми, як природа буття, сприйняття, мораль та баланс між суб’єктивним досвідом та об’єктивною реальністю. У вступі до книги розглядається фундаментальний дуалізм між суб’єктивним та об’єктивним світом, а також важливість розуміння цього розриву. Зіммель аналізує, як філософія Канта представляє собою пік суб’єктивізму, підкреслюючи роль „Я“ у формуванні нашого сприйняття світу та водночас зберігаючи значення зовнішньої реальності. На відміну від нього, підхід Гете зосереджений на пошуках єдності між людським досвідом та природним світом, пропонуючи більш цілісне бачення існування, яке об’єднує внутрішні та зовнішні аспекти життя. Це створює основу для порівняння їхніх філософських методів та поглядів, розкриваючи багатий діалог між двома видатними постатями німецької інтелектуальної історії.