„Мемуари“ Раула Брандаона – це праця, написана на початку XX століття. У ній автор розмірковує про свої особисті переживання, спогади та спостереження щодо життя, смерті та сутності існування. Крізь низку роздумів Брандаон занурюється у глибокі моменти свого життя, торкаючись тем ностальгії, втрати та спливу часу, а також впливу людей, які сформували його особистість. Вступ до „Мемуарів“ знайомить читачів із роздумливою натурою автора, який оглядає своє життя з почуттям суму та вдячності. Він починається зі зізнання Брандаона у своїх минулих помилках та пристрастях, висловлюючи подяку за можливість бачити „розпустне видовище життя“. Автор ділиться яскравими спогадами з дитинства, наголошуючи на коротких, але важливих моментах, які сформували його світ – від смерті батька до емоційних спогадів про дитячий дім. Атмосфера тексту пронизана почуттям туги та меланхолії; Брандаон усвідомлює непостійність життя та згасаючі враження від людей, яких він втратив, що створює роздумливий тон, який простежується на всій протяжності „Мемуарів“.