«The Modes of Ancient Greek Music» Д. Б. Монро — це наукове дослідження давньогрецької музичної теорії, написане наприкінці XIX століття. У тексті розглядаються різноманітні музичні лади — такі як дорійський, фригійський і лідійський — та їхнє культурне значення в розумінні античних філософів, зокрема Платона й Арістотеля. Монро досліджує, як, за віруваннями, ці лади впливали на емоції та характер, відображаючи глибокий взаємозв’язок між музикою, етикою й освітою в Давній Греції. Початок цієї праці готує підґрунтя для ґрунтовного дослідження історичних поглядів на музику, зокрема моральних і суспільних наслідків, пов’язаних із різними музичними формами. Монро посилається на свої попередні внески до історичних текстів і визнає нові відкриття, які можуть вплинути на сучасне розуміння грецької музики. Він наголошує на складності тлумачення цих давніх ладів, зазначаючи, що в наукових колах триває дискусія щодо того, чи визначалися вони висотою звуку, інтервальною структурою або обома цими чинниками. Цей вступний розділ прокладає шлях до систематичного обговорення ладів та їхніх теоретичних засад, обіцяючи всебічне дослідження, засноване на історичних текстах і філософському дискурсі.