«Щоденник зайвої людини та інші оповідання» Івана Сергійовича Тургенєва — це збірка оповідань, написаних у середині XIX століття. Зосереджуючись на темах екзистенційної нудьги й суспільної критики, однойменне оповідання знайомить читача з Чулкатуріним — чоловіком, який протистоїть власній зайвості та відчуженню в російському суспільстві. Ця збірка занурюється в емоційні й психологічні ландшафти своїх персонажів, розмірковуючи про глибини людського досвіду та складнощі кохання і життя. На початку однойменного оповідання ми знайомимося з Чулкатуріним, який починає вести щоденник, очікуючи на неминучу смерть. Він розмірковує про своє минуле й почуття непотрібності, що визначали його існування. Виховання в неблагополучній родині — позначене ігровою залежністю батька та деспотичною чеснотливістю матері — формує його уявлення про стосунки й життя. Повертаючись у спогадах до юності, він бореться з почуттям неповноцінності та тугою, готуючи ґрунт для глибокого дослідження ідентичності в суспільстві, яке, здається, байдуже до його труднощів. Роздуми Чулкатуріна розкривають глибину його меланхолії, вводячи читачів у споглядальну оповідь про те, що означає почуватися зайвим.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/The_Diary_of_a_Superfluous_Man