«При дворі аміра: оповідь» Джона Альфреда Ґрея — це історичний нарис, написаний наприкінці XIX століття. В оповіді докладно описано особистий досвід і спостереження автора під час його подорожі до Кабула, де він має служити амірові Афганістану в період значних змін у регіоні. Книжка, ймовірно, досліджує динаміку афганського суспільства, взаємодію автора з ключовими постатями та відмінності між європейською й афганською культурами. На початку оповіді читач знайомиться з подорожжю Ґрея з Пешавара до Кабула в супроводі колег-інженерів, які прямують на службу до аміра. Він змальовує небезпечну репутацію Афганістану, наголошуючи на загрозах, пов’язаних із місцевими племенами, особливо з пуштунами. Ґрей описує свої приготування, зокрема вдягання афганського тюрбана, а також труднощі, з якими стикається під час подорожі мальовничим, але небезпечним Хайберським перевалом. Перші розділи окреслюють історичний контекст тодішнього Афганістану й тривогу автора, водночас змальовуючи яскраву картину ландшафту та його мешканців і готуючи ґрунт для подальшого дослідження життя при дворі аміра.