«Спогади імператриці Катерини II» імператриці Росії Катерини II — це автобіографічна оповідь, написана в середині XIX століття. Цей твір дає змогу особисто зазирнути в життя та думки однієї з найвпливовіших правительок Росії, докладно описуючи її юні роки й прихід до влади серед складнощів російського двору. У спогадах відображено випробування та труднощі, з якими стикалася Катерина, прокладаючи собі шлях у світі, позначеному інтригами й честолюбством. Ці спогади починаються з передмови, у якій розповідається про драматичну історію рукопису та його подальшу публікацію. Катерина розмірковує про свою юність, наголошуючи на прагненні до влади, незважаючи на обмеження, які накладало на неї придворне життя. Примітно, що вона змальовує свої ранні стосунки з Петром III та динаміку імператорського двору, характерну політичними махінаціями й особистими конфліктами. У міру того як читачі занурюються в оповідь, голос Катерини-оповідачки швидко розкриває її розум і честолюбство, готуючи ґрунт для її майбутнього сходження на престол і чітко показуючи, що її шлях був не лише особистою трансформацією, а й мав національне значення.