„Мандрагола“, „Клізія“ та „Бельфагор“ Нікколо Макіавеллі – це збірка п’єс, написаних на початку XVI століття. Серед цих творів є комедійні вистави, які розглядають теми кохання, обмани та суспільних норм, переважно дія яких відбувається у Флоренції. Перша з п’єс – „Мандрагола“ – розповідає історію молодого чоловіка на ім’я Калімахо, який повертається з Парижа та закохується в Лукрецію – дружину простака та naївного Мессера Нічії. Герої вдаються до різних хитрощів, щоб досягти своїх бажань, чим розкриваються абсурдності та складнощі людських стосунків. На початку п’єси Калімахо ділиться своїми переживаннями щодо нерозділеного кохання до Лукреції, попри те, що вона одружена з Нічією. Він розповідає своєму слугові Сіро про своє глибоке захоплення нею та сподівається, що дурість Нічії та бажання мати дітей можуть надати йому можливість здійснити свої мрії. Придумуючи різні плани, Калімахо та Сіро звертаються за допомогою хитрого Лігуріо, який пропонує використати чарівний зілля, щоб змусити Лукрецію завагітніти – це стане ідеальною підставою для того, щоб Калімахо міг продовжувати свої романтичні спроби. Ця п’єса відкриває дорогу до гумористичного розгляду обману та почуттів у суспільстві, сповненому інтриг та моральної двозначності.