«Козацькі оповідки» Миколи Васильовича Гоголя — це збірка коротких оповідань, написаних на початку XIX століття. Ця сповнена життя оповідь занурює читача у світ козаків та пов’язаного з ними фольклору, особливо підкреслюючи їхній гумор, відвагу й культурне розмаїття через зображення сільського життя. В оповідках поєднуються елементи комедії та легенди, що передають сутність селянського життя в Малоросії, зосереджуючись на таких персонажах, як коваль Вакула та чарівна Оксана. Початок оповідання під назвою «Ніч перед Різдвом» знайомить читачів із зимовою ніччю, сповненою особливої атмосфери: чистим зоряним небом і передчуттям близького свята. Коли козак Чуб готується залишити дім і вирушити на різдвяні посиденьки, чорт пустотливо з’являється та викрадає місяць, щоб запанувала темрява. Події розгортаються, коли Чуб стикається з різноманітними проявами магії та фольклору, а крізь них проступають романтичні мотиви: витівки чорта втручаються в життя сільських мешканців, особливо впливаючи на юного Вакулу, закоханого в Оксану. Поєднання гумору, надприродних елементів і багатого культурного тла задає тон наступним оповідкам.