„Епідемії Середньовіччя“ Дж. Ф. К. Геккера – це історичний труд, написаний у середині XIX століття. У книзі розглядаються три значущі епідемії: насамперед Чорна смерть, а також хвороба танцюючих та хвороба потовиділення, які спустошували Європу в Середньовіччі. Геккер намагається проаналізувати наслідки цих катастроф для охорони здоров’я населення та соціальну реакцію суспільства на них, висвітлюючи взаємозв’язок між медичними знаннями та людською поведінкою того часу. Вступна частина книги створює основу для детального розгляду Чорної смерті – однієї з найсмертоносніших пандемій в історії. Геккер починає з аналізу історичного контексту цієї епідемії, підкреслюючи незнання та забобони, які впливали на сприйняття хвороби суспільством у Середньовіччі. У вступних розділах описуються жахливі симптоми чуми, широко поширений страх, який вона викликала, а також недостатні заходи, вжиті медичними органами. Геккер закликає до всебічного історичного дослідження епідемій як способу кращого розуміння того, як суспільство може протистояти подібним кризам у майбутньому, поєднуючи уроки минулого з сучасною медичною наукою та політикою охорони здоров’я.