"Goethe's literary essays: A selection in English" Йоганна Вольфґанґа фон Ґете — збірка критичних есеїв, написаних наприкінці XVIII — на початку XIX століття. У ній зібрано роздуми Ґете про мистецтво, літературу й театр, що формулюють цілісну естетику, яка охоплює діапазон від архітектури та класичної скульптури до драматургії й самої критики. У центрі уваги — те, як взаємопов’язані краса, характер, форма й стиль, з виразним класичним чуттям, стриманим широкою допитливістю та практичним судженням. Початок збірки представляє Ґете як видатного критика через хор шанувальників і передмову віконта Голдейна, який підкреслює широту Ґете — від ліричної поезії й спостереження природи до філософського розмаху «Фауста» — і закликає читачів учитися з його критичного світогляду. Докладний зміст окреслює обсяг: теорії мистецтва й літератури, есеї про Шекспіра та інших письменників і вибрані розмови. Перші есеї тоді задають програму: пристрасний захист «німецької» архітектури на прикладі Страсбурзького собору проти шаблонного класицизму; вступ до «Пропілеїв», що наголошує на потребі зберігати кожне мистецтво вірним власним законам; і проникливий аналіз «Лаокоона», який визначає найвищі цілі скульптури — живу форму, характер, ідеальність, приємність і красу, — пояснюючи, як обраний момент і композиція стримують пафос гармонією. Дальші твори розгортаються як діалоги: дискусія, що протиставляє «характер» «красі» в античному мистецтві, обговорення істини проти правдоподібності на сцені (особливо в опері) та точні визначення простого наслідування, манери й стилю, де стиль увінчано як найглибшу, найбільш обізнану форму мистецтва.