„Мистецтво читання“ Еміля Фаге – це літературний есей та практичний посібник з читання, написаний на початку XX століття. У ньому розглядається спосіб читання не як критика, а як обдарованого читача, який прагне отримати максимальну насолоду та глибоке розуміння прочитаного. Фаге виступає за повільне, уважне читання та адаптовані під різний тип творів методи – філософських, сентиментальних чи драматичних – щоб читач краще міркував, глибше відчував та ясніше бачив. У вступі книги розрізняється читання для навчання чи оцінки та читання задля насолоди, а також формулюється мета автора – навчити людей мистецтву приємного, розумного читання. Першим правилом є повільне читання; не слід довіряти першим враженням та уникати швидкого прочитування – адже це сприяє кращому розумінню тексту та дозволяє відрізнити цінні твори від непотрібних. Для творів ідеологічного характеру Фаге рекомендує постійно порівнювати різні аспекти тексту, щоб з’ясувати основні ідеї автора, їх розвиток та суперечності; на прикладах Платона, Монтеск’є, Декарта та Ла Рошфуко демонструється, як це можна робити без догматизму. Для сентиментальних творів він радить спочатку піддатися впливу емоцій, а потім оцінювати їх на основі реального досвіду та самоаналізу; також звертає увагу на „виняткові“ випадки та описує різні типи читачів. Щодо драматургії, Фаге виступає за читання п’єс так, ніби вони виконуються на сцені – з урахуванням моментів входу персонажів на сцену, їх розташування та жестів; особлива увага приділяється грецьким трагедіям. На конкретному прикладі тексту Расіна „Федра“ аналізуються фізичні дії, які в ньому виконуються; після цього обговорення переходить до твору Аталія.