„…І жах відповідальності (наслідок культу некомпетентності)“ Фаге – це політичний та юридичний есей, написаний на початку XX століття. У ньому стверджується, що сучасні французькі інституції свідомо спрямовані на ухилення від відповідальності; особлива увага приділяється тому, як судова система та громадське життя перекладають провину на закони, керівників та державу. Цей твір продовжує більш широку критику громадянської некомпетентності автора; закони, професії, сім’я та соціальні звичаї розглядаються крізь гострий, полемічний призм. У вступі есе стверджується, що французи прагнуть бути невідповідальними, і першими ж об’єктами такого прагнення є правові ідеї та звичаї. Автор припускає, що з часів Революції судді були перетворені на автоматичних виконавців законів, позбавлених моральної відповідальності; на відміну від стародавніх французьких магістратів, англійських суддів чи римських преторів, які самі формували закон та несли його наслідки. Для демонстрації того, як страх перед „духом закону“ також захищає суддів від критики, у тексті цитується Беккарія щодо необхідності суворого дотримання буквального змісту законів. Автор захищає практику продажу судових посад у часи Старого режиму, називаючи її парадоксальною гарантією незалежності суддів; водночас стверджує, що Революція приєднала систему правосуддя до виконавчої влади, зробивши уряд справжнім суддею. Також розглядаються приклади політизованого судочинства: засудження кардинала Люсона Паризьким судом, нібито ґрунтуючись на запевненнях міністерства та спотвореному цитуванні документів; а також рішення Касаційного суду у справі Дрейфуса, яке, за словами автора, було прийняте з метою уникнення нового військового трибуналу – чим було задоволено владу, але справа залишилась нерозглянутою. У тексті також розглядаються прояви втручання виконавчої та парламентської влади, вплив депутатів та місцевих органів влади; згадуються також думки Гізо та Пуанкаре щодо небезпеки політизації судової системи. В цілому, есе показує, що судова система подвійно захищена – буквальним виконанням законів та покорою перед владою; в результаті правосуддя опиняється в руках невідповідальної влади.