Les préjugés nécessaires
Про цю книгу
«Les préjugés nécessaires» Еміля Фаге — філософський трактат, написаний на початку 20 століття. У ньому розглядається, як суспільства будуються й тримаються разом завдяки «необхідним упередженням» — віруванням, які люди приймають не так із доказів, як із суспільної потреби. Стверджуючи, що люди за природою є родинними і лише неохоче суспільними, він заявляє, що війна і створює, і підтримує суспільство, куючи громадянську згуртованість і переплавляючи інстинкти. Праця, як видається, має на меті проаналізувати стрижневі вірування (як-от любов до життя та свободу волі) як інструменти, що узгоджують індивідів із колективним виживанням. Початок цього трактату ставить питання, чи є люди вроджено суспільними, порівнюючи нас із самотніми, суспільними та стадними тваринами й доходячи висновку, що ми найбільше подібні до стадних. Він простежує шлях від тривалого виховання дітей до сім’ї, осілості, одомашнення та землеробства, а тоді стверджує, що справжнє суспільство виникло не з сім’ї, а з війни, спричиненої демографічним тиском, яка вимагала оборонних коаліцій, законів і постійних держав, що підносять воїнські чесноти. Далі Фаге визначає «необхідні упередження» й ілюструє два з них: любов до життя, яку суспільство спрямовує від особистого пориву до патріотичного самопожертвування, і свободу волі, трактовану як імовірну ілюзію, проте суспільно нав’язане кредо, що обґрунтовує відповідальність, покарання, каяття та навернення. Розділ завершується оглядом критики воління (Спіноза, Шопенгауер, Ніцше, Рібо) і поясненням, чому віра в свободу зберігається, бо суспільство її потребує.
