„Роздуми про життя біженця“ Аатто Сірена – це збірка мемуарних есеїв, написаних на початку XX століття. Вона розповідає про життя фінського соціалістичного біженця в Революційній Росії після Фінської громадянської війни, поєднуючи особисті спостереження, політичні роздуми, подорожні нотатки та описи життя в таких містах, як Петроград та поселення Буй. Вступ до книги визначає її обсяг та тон: це короткі, безпосередні розповіді, а не систематичне історичне описування; акцент робиться на враженнях, отриманих безпосередньо під час хаосу. Сірен згадує напружені ночі у фінському парламенті перед початком громадянської війни, своє здивування швидкістю розвитку подій та скептицизм щодо можливості досягнення працівниками влади у Фінляндії; ці думки формулюються з точки зору марксистської логіки та дискусій із товаришем про те, чи можна було уникнути катастрофи. Далі він описує складну спробу повернутися додому через залізничні лінії, перерізані німецькими військами; подорож проходить через маленькі станції та села, а зрештою – через Віпури до Петрограда. У тексті також порівнюється втрачена пишність царських палаців із їх перетворенням на музеї та громадські парки у радянську епоху. Книга розповідає про життя біженців на сході, зокрема в поселенні Буй; там фінська колонія була сповнена негідників та конфліктів через розподіл продуктів харчування та спільні правила, але водночас існували ефективна медична допомога та навіть можливості для розваг, наприклад у великих саунах. Перші розділи присвятовані життю в колективній фабриці, різним ролям автора – від медика до адміністратора – а також роздумам про давні фіно-угорські поселення в районі Костроми, що пов’язують сучасне вигнання з давніми міграціями людей.