„Вправи“ Бенхаміна Харнеса – це збірка літературних афоризмів та критичних есе, написаних на початку XX століття. Книга досліджує мистецтво письма та естетику сучасного мистецтва, виступаючи за точність, дисципліну та ясність формулювань. У коротких, пронумерованих текстах автор розмірковує над тим, як думка вимагає точних слів; відкидає порожню елоквенцію, клише та „звичайний стиль“ письма; та виступає за прозу, що є лаконічною, ритмічною та найкраще читається при помірному темпі. Він порівнює воду та вогонь як символи мистецького оновлення, хвалить образ як живий інструмент, а не декоративний елемент, та закликає позбутися риторики, щоб показати справжні контури та „пульс“ подій. Він критикує виробництво без змісту, розрізняє ілюзії сценічного дизайну від простих, ефективних форм мистецтва (на прикладі творів Чапліна чи Рамона Гомеса де ла Серни) та прагне до економії формулювань та концентрації змісту. Він переосмислює роман як „поему в русі“ – як фреску, підтримувану ліричною глибиною, а не накопиченням подій – та роздумує над силами та обмеженнями афоризму як форми мистецтва. Пізніші розділи книги описують різні види поезії (на основі напруги, форми, музики чи кольору), відзначають первісне захоплення дитини перед світом та завершуються парадоксом: проза може бути ворогом думки, а вірш – ворогом поезії… якщо художник не опанує та не перетворить їх на інструменти свого мистецтва.