„Розвиток почуття до природи в Середньовіччі та Новий час“ Альфреда Бізе – це історичний трактат, написаний на початку XX століття. Книга досліджує еволюцію взаємин людства з природою, аналізуючи, як це почуття змінювалося від античності через Середньовіччя до Нового часу, з акцентом на різні епохи та літературні вираження цих почуттів. У вступі Бізе пояснює свої наміри та контекст цього дослідження. Він обговорює історичне значення природи в житті людини, зазначаючи, як фізичний ландшафт відображається у культурних творах та емоційних реакціях людей. Бізе закладає основи для глибокого аналізу взаємодії різних цивілізацій з природою, підкреслюючи ключову роль літератури як дзеркала почуттів суспільства щодо природного світу. Він також висвітлює протиріччя між трансцендентними поглядами християнства та більш інтимними уявленнями, зародженими в ранніх язичницьких традиціях, припускаючи, що ці теми будуть детальніше розглянуті у подальшому тексті.