„Виховання дикого чалавека“ Жана Марка Гаспара Итарда – це наукова публікація, написана на початку XIX століття. У праці розглядається виховання хлопчика на ім’я „Саваж де л’Авейрон“, якого знайшли, коли він жив у самотності в лісі. Автор аналізує процеси розвитку людини, наслідки ізоляції, а також можливості виховання та цивілізаційного розвитку осіб, які виросли без суспільного спілкування. На початку тексту Итард дає інформацію про походження цього хлопчика, підкреслюючи стан занедбання, в якому він перебував, а також відсутність набутих соціальних навичок та інтелекту через багаторічну ізоляцію. У тексті описується, як його спіймали мисливці та відвели до різних установ; там хлопчик проявляв запеклий опір контакту з людьми та віддавав перевагу своєму дикому способу життя. Итард выражає рішучість зрозуміти цього хлопчика та, можливо, виховати його, описуючи початкові труднощі та спостереження щодо його фізичного та психічного стану. Уводна частина тексту створює основу для детального аналізу методів та результатів, яких Итард сподівався досягти завдяки своїм виховним зусиллям, а також розглядає більш широкі implікації цього дослідження для розуміння процесів розвитку людини.