„Санг Нова“ Марії Вайреди – це роман, написаний наприкінці XIX століття. У ньому розповідається історія Рамона де Монтбріо, молодого чоловіка, який повертається до рідного дому після завершення навчання у пошуках зв’язку зі своїми коренями та водночас стикається з очікуваннями свого дядька, Мосена Жоана. Роман досліджує протиріччя між традиціями та сучасністю, конфлікт між особистими амбіціями та родинними зв’язками, а також роль освіти та професійних обрань у житті людини. На початку роману взаємини Рамона та його дядька є центральним елементом сюжету. Рамон отримує щире лист від Мосена Жоана, у якому той бажає, щоб він обрав більш традиційний шлях розвитку – зокрема, у церковній сфері – на відміну від амбіцій Рамона вивчати інженерію. Початкові розділи розповідають про подорож Рамона додому, його роздуми під час її перебування та протиріччя між його поглядами та більш консервативними уявленнями дядька. Це протиріччя створює основу для глибокого аналізу їхніх взаємин, а також знайомить нас із цікавими другорядними персонажами – такими як Паскаль, вірний слуга, та Феліса, домогосподарка, які відіграють важливу роль у розвитку сімейної драми.