„Милосердя до ближнього“ Вітторіо Берсезіо – це роман, написаний наприкінці XIX століття. Сюжет обертається навколо Антоніо Ванарді, художника, який живе в бідності у тісному горищному приміщенні разом із дружиною та чотирма дітьми. Стикаючись з постійними боргами та невблаганними вимогами життя, його стан ще більше погіршується з приходом жорстокого орендодавця – Фіоренцо Мароне, який уособлює жорстокість тих, хто зловживає владою та багатством. У романі розглядаються теми соціальної нерівності, сімейних проблем та часто хибного розуміння милосердя в суспільстві. На початку книги ми знайомимося з жалюгідними умовами життя Антоніо Ванарді – бідного художника, який страждає від фінансових труднощів та тягаря ростучої родини. Його майстерня, розташована на верхньому поверсі занедбаної будівлі, водночас є і робочим приміщенням, і домом; там панує хаос – чути крики дітей та постійні скарги дружини Розіни. У подальшому розвитку сюжету ми знайомимося з Мароне, орендодавцем, який приходить вимагати заборговану орендну плату та повністю байдужий до страждань своїх жителів. Незважаючи на свій талант, Ванарді змушений боротися як із зовнішніми боргами, так і з внутрішнім тиском сім’ї. Цей початковий контекст створює основу для глибшого розгляду проблем персонажів, підкреслюючи тему милосердя – або його відсутності – у їхньому жорстокому реальному світі.