„Індійська поезія“ сера Едвіна Арнольда – це збірка перекладів та адаптацій класичних індійських творів, написаних, ймовірно, у кінці XIX століття. До цієї антології входять такі значущі твори, як „Індійська пісня пісень“, заснована на санскритському тексті „Гіта Говінда“, а також уривки з „Махабхарати“ та різноманітні східні вірші. Збірка досліджує теми кохання, відданості та міфологічних історій; особливе місце у ній посідає божественна історія кохання Крішни та Радхи. Вступ до цієї поетичної збірки присвятований поету Джаядеві, який багатошарово описав пригоди та емоційні переживання Крішни у стосунках зі своєю коханою Радхою. У цих віршах розкриваються грайливі, але напружені стосунки Крішни з іншими дівами; це створює основу для тем поклику та кохання. Вірші сповнені яскравих образів природного світу, переплетених із людськими емоціями; Радха чекає на присутність Крішни. Переклади відтворюють ліричність оригіналів, водночас передаючи суть божественного романтизму; це створює атмосферу туги та духовної глибини, яка запрошує читачів у складний світ індійської поетичної традиції.