„Міфи та дива астрономії“ Річарда А. Проктора – це збірка есе, присвятованих взаємозв’язку астрономічних знань із міфологією та фольклором, написана наприкінці XIX століття. У цій праці розглядається, як давні та сучасні суспільства інтерпретували небесні явища за допомогою міфів, а також про те, як з’являлися хибні уявлення щодо цих явищ. Проктор прагне подати ці теми доступно, уникаючи надмірно технічної лексики, водночас надаючи цікаві свідчення про історичне та культурне значення астрономії. У вступі до видання автор пояснює свої наміри – дослідити астрологію та її історичний контекст. Він розглядає, як астрологія, колись широко поширена практика, переплелась з культурними уявленнями та повсякденною мовою, показуючи при цьому напруженість між науковим розумінням та загальноприйнятими переконаннями. Для ілюстрації тривалого суперечки щодо обґрунтованості астрології Проктор згадує таких важливих історичних особистостей, як Цицерон та Пліній. У тексті наведено глибокий аналіз того, як хибні уявлення про зірки поступово були спростовані раціональним мисленням та науковими відкриттями, запрошуючи читачів замислитися над привабливістю та безглуздістю астрологічних переконань на протяжі всієї історії.