«Les apôtres» Ернеста Ренана — це історичний нарис, написаний наприкінці XIX століття. Він є другою книгою ширшої праці Ренана «Histoire des Origines du Christianisme» і зосереджується на періоді від смерті Ісуса до початку місій святого Павла. У тексті розглядаються становлення та вплив ранньої християнської церкви, а також значні ролі, які апостоли відігравали в цей переломний період релігійної історії. Початок «Les apôtres» створює підґрунтя для розгляду подій після смерті Ісуса Христа, починаючи з 4 квітня 33 року н. е. Ренан описує, як апостоли, натхненні вченнями та гаданим воскресінням Ісуса, починають організовуватися й поширювати свої вірування, попри труднощі та негаразди. Він наголошує на важливості досвіду апостолів у Єрусалимі, їхньої зростаючої віри у воскресіння та перших кроків, які вони роблять для заснування першої християнської громади. Цей період діяльності показує, як рання церква формувала свою ідентичність, відмінну від юдаїзму, і натякає на вирішальні місії, що відбудуться під проводом Павла.