„Красуня, яка нюхала тютюн“ Александра Сергійовича Пушкіна – це поетичне творення, створене на початку XIX століття та відносящеся до романтичного періоду літератури. У цьому вірші розглядаються теми краси, бажання та особливого шарму, пов’язаного з вживанням тютюну; досліджуються контрасти між привабливістю природи та людськими бажаннями. Вірш розповідає про співрозмовника, який захоплений красивою жінкою на ім’я Клімена та сумує через її незвичайну пристрасть до вдихання тютюну замість традиційних квітів, які вона колись любила. Співрозмовник порівнює її вибір із поведінкою різних персонажів – від літнього професора до молодого драгуна, кожен з яких поглинений власними тютюновими ритуалами. Усе це поєднується з бажанням співрозмовника зазнати змін, фантазуючи про те, щоб стати саме тим тютюном, який так дорого коштує цій жінці; це ілюструє поєднання бажання та меланхолії. Зрештою, вірш відображає суть недосяжної любові, показуючи водночас захоплення та почуття прийняття гірко-солодкої природи цього бажання.