The dryad : a novel
Про цю книгу
«Дріада: роман» Джастіна Г. Маккарті — це роман, написаний на початку ХХ століття. На тлі середньовічної Греції, що перебуває під владою франків, він поєднує лицарський роман із живими чарами давньогрецького язичництва, коли стикаються грубий найманець, шляхетний молодий принц і безсмертна лісова німфа. Імовірно, основна увага зосереджена на зіткненні цинізму та ідеалізму, живучості магії давніх богів і небезпечному коханні між смертним і безсмертною істотою, передусім через образи Сімона Руанського, Ренуара Скелі та дріади Аргатони. На початку роману Сімон Руанський вирушає до Елевсінського лісу, де його грубий дотеп, порожній гаманець і мізантропічний «ліхтар чесності» різко контрастують із молодим лицарем, якого він зустрічає за читанням «Роману про Троянду». Зі зловтіхою спрямувавши до лицаря злодіїв, що причаїлися неподалік, Сімон дрімає й прокидається поруч з Аргатоною — дріадою, яка заявляє про своє давнє походження та неймовірну силу. Відкинувши його незграбні залицяння, вона змушує його допомогти вершникові, на якого влаштували засідку. Вона мчить разом із ним до місця події, викликає грізну бурю, що розганяє розбійників, і доглядає пораненого юнака — Ренуара, чиї життя та сила відновлюються під її дотиком. Поки Сімон приносить воду, Аргатона й Ренуар обмінюються ніжними словами, з яких розквітає перше кохання; він пропонує їй довічну відданість, готовий навіть оселитися в лісі, тоді як вона, прив’язана до лісової хащі, вагається й вирушає на пошуки цілющої трави. Тим часом Сімон непомітно повертається, підглядає за їхньою зустріччю, викрадає дорогу серцю лицаря книжку і, розриваючись між заздрістю та жалем, обмірковує похмуріші думки щодо безпорадного суперника.
