«The red terror in Russia» С. П. Мельгунова — історичний опис, написаний на початку 20 століття. У ньому розглядається, як більшовицька держава збудувала й обґрунтувала механізм репресій — передусім Чека — через заручників, масові страти та ідеологічні заклики до «червоного терору». Спираючись на декрети, звернення преси, свідчення очевидців і матеріали справ з усієї Росії та України, дослідження доводить, що терор був свідомою політикою, а не стихійним вибухом народного гніву. Початок книги подає примітку перекладача та стислий портрет автора як історика-активіста, переслідуваного радянським режимом, а далі переходить до вступу, в якому оповідач відкидає індивідуальний тероризм після того, як співрозмовник у кафе запитує, чому ніхто не вбиває більшовицьких лідерів, — аргументуючи, що такі акти лише спричинять масові репресалії проти заручників. Розділ I детально описує, як після ранніх нападів на більшовицьких посадовців держава інституціоналізувала взяття заручників і розстріли у відповідь, яскраво зображуючи ночі страху в московській Бутирській в’язниці та подібні репресалії по провінціях, серед жертв яких були жінки й діти; наводиться навіть протест Петра Кропоткіна проти політики заручництва. Розділ II ставить під сумнів офіційне твердження, ніби терор був «вимушеним» ворогами, простежуючи стрімке відновлення смертної кари, позасудові накази розстрілювати та заклики преси «відповідати кров’ю на кров», що досягає кульмінації в директиві Петровського застосовувати масовий терор і в піднесенні загальнодержавної мережі Чека, яка затьмарила ради. Початок розділу III визначає Чека як орган для знищення ворогів, а не для суду над ними, цитує класовий критерій вини Лациса і оспорює офіційну статистику, вказуючи на занижені дані про різанини та придушення страйків і повстань від Києва й Одеси до Астрахані та Туркестану.