«Wit and Wisdom of Don Quixote» Мігеля де Сервантеса Сааведри — збірка прислів'їв і гумористичних роздумів, узятих із роману «Дон Кіхот», написана на початку XVII століття. У ній утілено глибоку й химерну мудрість улюблених персонажів оповіді, зокрема одуреного лицаря Дон Кіхота та його прагматичного зброєносця Санчо Панси. Цей твір, імовірно, покликаний підкреслити контрасти між лицарськими ідеалами та практичними реаліями життя, явивши гумор і проникливість, притаманні оригінальному романові. Початкова частина знайомить читачів із химерною сутністю Дон Кіхота, зображуючи манію величі титульного героя, який вирушає в путь, аби стати мандрівним лицарем. Оповідь описує приготування Дон Кіхота — пошуки обладунків, наречення коня ім'ям Росінант і самотворення в образі шляхетного лицаря, що мешкає у вигаданій землі Ла-Манча. Серед комічних пригод він постає в поєднанні щирості й абсурду, готуючись шукати лицарських подвигів, явивши прекрасне безумство й глибокий гумор, якими позначена позачасна повість Сервантеса.