„Голка в солом’яному стогу“ Каміло Каштелу Бранку – це роман, написаний у середині XIX століття. Події розпочинаються у 1803 році та обертаються навколо життя Франсіско Лоренсу Гомеша – талановитого та амбітного шевца з Лісабона, який захоплюється поетом Мануелем Марією Барбозо ду Бокажем. Центральними темами роману є кохання, амбіції та взаємозв’язок між соціальними класами; зокрема, Франсіско прагне стати чимось більшим, ніж просто ремісником, за допомогою поезії та особистих зв’язків. У початку роману читачі познайомляються з вісімнадцятирічним Франсіско, який вже керує батьківським шевським бізнесом. Його захоплення Бокажем спонукає його допомагати поетові, забезпечуючи його якісно виготовленими чоботами; це дає йому можливість увійти до поетичних колах Лісабона. У міру того, як Франсіско все більше занурюється в світ поезії та розвиває почуття до своєї коханої Марії Луціани, у романі досліджуються протиріччя між його скромним походженням та прагненнями до кращого життя. Цей вступний етап розкриває внутрішні боротьби Франсіско, соціальні виклики, а також те, яке значення поезія та кохання мають у його житті.