„Вечори оркестру“ Ектора Берліоза – це збірка оповідань, опублікована у 1852 році. У цьому сатиричному творі Берліоз уявляє музикантів оркестру, яким настільки нудно грати в посередніх операх, що під час виступів вони розповідають один одному історії. Однак коли виконуються шедеври Моцарта, Бетховена чи Вебера, панує тиша – жодних оповідань не лунає. За допомогою гумору та гострого розуму Берліоз критикує музичний світ свого часу, водночас даючи уявлення про концертне життя XIX століття, театральні інтриги та власні мистецькі пристрасті автора.