«De Essentia Patris Et Filii» Ж.-П. Міня — це богословський трактат, написаний у ранньомодерний період. Книга є захистом від єретичних тлумачень природи Отця і Сина в християнському вченні. У ній детально розглядається взаємини між Отцем, Сином і Святим Духом з метою прояснити традиційне розуміння Трійці. Зміст книги зосереджений на ключових богословських твердженнях, що ґрунтуються на біблійному Писанні, і підкреслює божественні взаємини між Отцем і Сином, а також значення Святого Духа в цьому контексті. У ній розглядаються та спростовуються різноманітні єретичні твердження й тлумачення, здатні спотворити розуміння Трійці. Крім того, автор спирається на основоположні християнські тексти, стверджуючи єдність і співіснування Христа та Бога. Поєднуючи Святе Письмо з богословським викладом, Мінь намагається зміцнити ортодоксальну віру перед обличчям нових дисидентських поглядів.