Glimpses of the dark ages : or, Sketches of the social condition of Europe,…
Про цю книгу
«Glimpses of the dark ages : or, Sketches of the social condition of Europe,….» — історичний нарис, написаний у середині XIX століття. Він оглядає європейське суспільство від падіння Риму до світанку середньовічної цивілізації, наголошуючи на суспільних структурах, віруваннях, моралі та повсякденному житті, а не на династичній політиці чи битвах. Ранні розділи простежують крах Риму, піднесення й вплив Церкви, становлення чернецтва й феодалізму та зростання міст, спираючись на добре відомих істориків, щоб подати доступну соціальну історію. Початок цієї праці окреслює її охоплення — суспільне життя від V до XII століття — і далі яскраво оповідає про пограбування Риму Аларіхом, відзначаючи і спустошення, і відносний захист, наданий християнам і їхнім церквам. Від цієї події автор звертається до діагнозу морального й громадянського занепаду Риму: імперський деспотизм, марнотратні вельможі, бездільні плебеї, повсюдне рабство, скомпрометоване християнство та занепад мистецтв і словесності, подані як Божа кара. Він окреслює варварів (особливо готів), подальші потрясіння від Аттіли й Одоакра до Карла Великого і стверджує, що навали зруйнували зіпсуті античні форми, водночас давши нові елементи для середньовічного суспільства. Далі в центрі уваги опиняється Церква: єпископи, що керують громадянським життям і формують право (зокрема у вестготській Іспанії), зростання папського верховенства та неоднозначна соціальна спадщина папства — інтелектуальний контроль, правові посягання, інтердикти, але подеколи посередництво й культурний обмін. Розділ про марновірство показує пристосування до язичницьких звичаїв (політика Григорія Великого), запозичені міфи (напр., св. Миколай), ордалії (зокрема корснед), розгульні свята (Свято дурнів і віслюків) та наївні або шахрайські оповіді про чуда. Щодо моралі оповідь висвітлює мілітаризоване духовенство, симонію, аморальність кліру та формалізм серед мирян, але також відзначає доброчинну проповідь, милостиню, відпущення рабів на волю, право притулку та Боже перемир’я як справжні суспільні стримувальні чинники. Цю початкову частину вона завершує, розпочинаючи огляд ученості й мистецтва, ставлячи Церкві в заслугу збереження словесності під час найнижчої точки VII століття та простежуючи нерівномірне, мандрівне відродження ученості в Ірландії, Англії, Франції, Німеччині та Італії.
