Aigües encantades
Про цю книгу
«Aigües encantades» Жоана Пуч-і-Ферретера — каталонська сценічна драма, написана на початку 20 століття. Дія відбувається в гірському селі, охопленому посухою; п’єса протиставляє релігійну традицію та священні легенди про «зачаровані» води сучасній, раціональній спробі зібрати й розподілити цю воду. До центральних постатей належать бунтівна студентка-вчителька Сесілія, її побожні батьки Пере Амат і Жуліана, нерішучий шкільний учитель Вержес, владний священик Mossèn Gregori та переконливий прибулець, який обіцяє практичне спасіння. У підсумку постає напружений портрет віри, страху, прогресу та громадської влади. Початок п’єси подає напружену домашню сцену: поки дзвони б’ють на покутну процесію, Сесілія відкидає сільські обряди, перепалковуючись із Вержесом і гірко зіштовхуючись зі своїм авторитарним батьком і скорботною матір’ю. Шириться звістка про красномовного foraster, який твердить, що село може брати справжню воду з нібито священних водойм, і Mossèn Gregori тихо готується його нейтралізувати. Вибухає скандал, коли Амат повідомляє, що Сесілія прилюдно обняла прибульця, що загартовує його рішучість проти неї. У наступній сцені, на подвір’ї пастуха Романіля, збираються селяни; batlle і Амат намагаються залякати господаря, але хлине натовп, коли прибулець — інженер — наполягає, що приносить мир і практичний план, а не наступ на віру. Народ вагається між цікавістю й ворожістю, коли він починає пояснювати, що «зачаровані» води є живими й доступними, і протистояння лишається нерозв’язаним, коли напруга сягає піку.
