«В Марокко» Едіт Вортон — це подорожній нарис, написаний на початку XX століття. У книжці розповідається про мандрівку Вортон Марокко, висвітлюються культура, архітектура й ландшафти цієї країни в період значних змін, спричинених європейською колонізацією. Авторка розмірковує про красу й таємничість Марокко, змальовуючи свої враження від таких міст, як Танжер, Рабат і Фес, і водночас передаючи відчуття нагальності збереження старого укладу життя, перш ніж модернізація його знищить. Початок оповіді занурює читачів у сповнений пригод дух Вортон, коли вона готується досліджувати Марокко, наголошуючи на відсутності належного путівника цим захопливим краєм. Вона описує контрасти між європейським впливом у Танжері та чарівністю незвіданого Марокко, що лежить за його межами. Вортон змальовує свою подорож яскравими образами, підкреслюючи і труднощі, з якими стикається в дорозі, і чарівні краєвиди, що постають перед нею. Наголос на скороминущості митей і неминучому приході масового туризму створює гірко-солодкий тон, адже авторка прагне задокументувати багату культурну тканину, що стоїть на порозі зникнення.